пʼятницю, 26 листопада 2021 р.
Гринвіч-2021
24 листопада 2021 року у нашому ліцеї відбувся XІI Всеукраїнський конкурс з англійської мови ‘Гринвіч’. У ньому взяли участь учні 4-11 класів .
Бажаємо успіху учаснкам!
четвер, 18 листопада 2021 р.
|
|---|
|
|
|---|
|
|---|
|
|---|
|
|---|
середу, 17 листопада 2021 р.
Розвиток життєвих компетентностей у шкільній іншомовній освіті
У швидко змінному світі важливо розвивати в учнях досвід та уміння, що виходять далеко за межі виучуваного предмета, зокрема іноземної мови. Відтак зростає потреба у співпраці з представниками інших країн, креативному мисленні та умінні вирішувати проблеми, критичніше аналізувати джерела інформації, ефективно комунікувати, а також зберігати позитивний світогляд в постійно змінюваному суспільстві. «Навички 21 століття» (або життєві компетентності) необхідні для ефективної соціальної діяльності та втілення власного потенціалу в освіті, кар’єрі та житті загалом. Незважаючи на те, що життєві компетентності інтегровано в кожний предмет, у процесі навчання і викладання іноземних мов вони набувають особливого значення. Представлений у Програмі їхній опис дозволяє глибше зрозуміти структуру кожної компетентності, а згодом інтегрувати їх у систему навчального процесу.
1. Критичне мислення належить до діяльності, яка забезпечує здатність учнів логічно і послідовно мислити, міркувати про свої вчинки. Критичне мислення передбачає такі ключові уміння, як-от:
− розуміння і аналіз зв’язків між ідеями та аргументами – здатність учня ідентифікувати та аналізувати інформацію задля розпізнання моделей, взаємовідношень та взаємозв’язків. Вона допомагає учням глибше розуміти ідеї та аргументи, а також інтерпретувати і робити висновки щодо наданої йому інформації;
− оцінка ідей, аргументів та варіантів – здатність учнів визначати надійність наданих йому ідей та аргументів, оцінювати логічність ідей аргументів і наведених у них доказів;
− вирішення проблем та прийняття рішень – навички визначати і аналізувати проблеми, добирати відповідну інформацію, оцінювати запропоновані варіанти, приймати рішення щодо вибору і запровадження серед них найбільш ефективного і доцільного, оцінювати прийняте рішення та видозмінювати в подальшому в разі потреби. Незалежно від віку учнів, в основі розвитку критичного мислення лежить їхня здатність ставити запитання. Тому досить важливим є постійне заохочення учнів перевіряти інформацію, яку вони отримують, і підсумки, які вони роблять (наприклад, ставленням під сумнів надану інформацію, поверненням через певний час до обговорюваної теми).
2. Креативність являє собою здатність швидко генерувати нові ідеї і можливості та відповідно їх опрацьовувати. Серед основних ключових умінь у межах компетентності «Креативність» постають такі, як:
− участь у креативній діяльності – здатність брати участь у різних видах діяльності, спрямованих на розвиток креативності, зокрема в ігровій діяльності, в обговоренні творів мистецтва, в гіпотетичних сценаріях, в мозковому штурмі тощо;
− створення нового контенту на основі власних ідей та інших джерел – здатність генерувати різноманітні ідеї, відчуваючи себе при цьому вільним і гнучким, розвивати і реалізовувати напрацьовані ідеї, бути оригінальним;
− використання новоствореного контенту для вирішення проблем і прийняття рішень– здатність перевіряти і уточнювати згенеровані ідеї, а також упевнено презентувати і пояснювати свою позицію іншим.
3. Уміння вчитися передбачає здатність учнів опановувати знаннями, уміннями і навичками, необхідними в їхній особистій та професійній життєдіяльності. Ключовими уміння для розвитку компетентності «Уміння вчитися» є такі:
− розвиток навчальних умінь і стратегій навчання – здатність конспектувати, запам’ятовувати, відновлювати й відтворювати з пам’яті інформацію;
− контроль свого навчання – стратегії саморегулювання, набуття автономності, збереження мотивації, розуміння своїх навчальних цілей, концентрації на завданні задля досягнення кращих результатів;
− саморефлексія та самооцінка навчальних успіхів – здатність учня рефлексувати над визначенням найкращої для нього індивідуальної освітньої траєкторії, найефективніших умінь і стратегій навчання, а також над подальшими діями в процесі навчання. Інструменти організації для розвитку означеної компетентності можуть бути реалізовані через мозкові штурми, занотовування під час прослуховування або читання певної інформації, обговорення проблем під час групової роботи.
4. Спілкування є життєвою компетентністю, що уможливлює обмін ідеями та інформацією, а також допомагає виражати почуття та емоції. Це – активний процес, на який впливає складність людської поведінки з її елементами невербальної комунікації, індивідуальними стилістичними особливостями інтерпретації та відносності значень певних понять та явищ. Комунікація передбачає використання мовного інвентаря з метою реалізації бажаного прагматичного ефекту – переконання, вибачення, запровадження дружніх стосунків тощо. Ключовими уміннями в межах компетентності «Спілкування» постають такі, як:
− використання відповідної мови та регістру для контексту – здатність учнів розуміти формальні та неформальні ситуації, уміння варіювати мову і засоби вираження відповідно до стилю комунікації, усвідомлення різниці між стилями міжкультурного спілкування. Доцільне використання мовних одиниць і структур дозволить їм досягнути бажаного ефекту: переконати співрозмовника, привернути й утримати його увагу, наголосити на важливій інформації; − ведення бесіди – вміння ефективно і продуктивно спілкуватися, ініціювати, підтримати і завершити бесіду, передати співрозмовнику потрібну інформацію, використовуючи відповідні ключові комунікативні стратегії;
− участь у розмові з доцільною впевненістю та ясністю – здатність дотримуватися відповідних і доцільних тактик і стратегій міжособистісного спілкування, ураховуючи важливість використання невербальних засобів спілкування (тональність, структура висловлення, вираз обличчя, зоровий контакт), здатність продукувати зв’язне й логічне мовлення, відчуваючи при цьому себе впевнено.
5. Співпраця, поряд з умінням вирішувати проблеми, є також однією з ключових компетентностей 21-го століття, оскільки передбачає ефективний розподіл праці, використання інформації з різних джерел, урахування здобутків і досвіду інших. Наявність такої компетентності в учнів дозволить їм досягти набагато більше, ніж вони могли б зробити самотужки. Ключовими уміннями компетентності «Співпраця» є такі: − уміння брати відповідальність за свій внесок у групову роботу – здатність брати активну участь у груповій діяльності, виконувати різні ролі, вільно обмінюватися ідеями з іншими, виявляти бажання обговорювати в групі свою діяльність; − уміння слухати з повагою і давати конструктивну відповідь на внесок інших у спільну роботу – здатність уважно слухати інших і враховувати їхню точку зору, навіть якщо вона не збігається з власною, здатність висловлюватися по черзі, давати конструктивний зворотній зв’язок, допомагати членам групи і підтримувати їх, відстоювати власні рішення та ідеї задля спільного розвитку групи; − уміння працювати на результат – здатність учнів забезпечувати умови для досягнення поставленою перед групою мети, що, в свою чергу, відображає уміння оцінювати всі можливості, варіанти і точки зору під час групової діяльності, визначати найоптимальніші рішення для розв’язання окреслених завдань, передбачати ризики, які можуть виникати на шляху до досягнення мети.
6. Соціальна відповідальність являє собою компетентність, яка розглядає шляхи розвитку уміння усвідомлювати свою належність до певної соціальної групи, свою роль у ній з глобальної точки зору, вносити позитивні зміни задля її розвитку та підтримувати її, а також уміння контактувати з представниками інших етнічних і культурних груп. У межах компетентності «Соціальна відповідальність» визначають такі ключові уміння, як-от: − розуміння своїх обов’язків у групі та суспільстві – вміння визначати і усвідомлювати особисту і соціальну відповідальності на різних рівнях – від конкретного до загального; − вияв міжкультурної обізнаності – здатність учня описувати і аналізувати особливості своєї та інших культур, позитивно й шанобливо порівнювати їх, співпрацювати з представниками інших етносів і культур; − розуміння загальнолюдських проблем – здатність учня визначати, обговорювати, розуміти низку загальнолюдських проблем щодо здоров’я, прав людини, навколишнього середовища, а також усвідомлювати той вплив, які мають його вчинки в контексті окреслених питань.
7. Розвиток емоційного інтелекту є запорукою успішності учня будьякого віку, а емоційні навички визначають як соціальну, так і когнітивну складову його розвитку. Емоційний інтелект впливає на навчання і здатність ефективно виконувати поставлені перед учнем завдання. Особливості його розвитку, оцінки і підтримки полягають у тому, що в цих процесах учитель не бере активної участі. Єдине, чим він може допомогти учневі, це – сформулювати завдання і підібрати такий навчальний матеріал, який би допоміг йому в розвитку цієї компетентності. Серед ключових умінь компетентності «Розвиток емоційного інтелекту» називають такі, як: − визначення і розуміння емоцій інших – здатність учня помічати, усвідомлювати і виражати почуття в різних ситуаціях і контекстах, а також розуміти причину цих емоцій та їхній вплив на поведінку. Досягнення таких умінь можливе через рефлексію і самооцінку своїх сильних і слабких сторін, шляхом осмислення і озвучення емоцій, а також визначення і опису вірувань, цінностей і дій; − керування власними емоціями – здатність відчувати емоції, момент їхнього виникнення, а також запускати механізм, який допоможе справитися з емоційною напругою задля мінімізації негативних емоцій та посилення позитивних; − емпатія та уміння будувати стосунки – здатність не лише розуміти точку зору інших, а й відчувати й виявляти почуття емпатії, підтримувати інших.
Формування ключових компетентностей засобами іноземної мови є тривалим процесом, який не закінчується вивченням певної теми спілкування або завершенням навчання у закладі загальної середньої освіти. Він зумовлений тематикою, яка визначається навчальною програмою для кожного класу окремо. Більшість ключових компетентностей формуються і надалі, в різних обсягах і напрямках, упродовж усього процесу вивчення іноземної мови. Водночас деякі з них мають вибірковий характер і формуються лише в межах окремих тем спілкування. Поряд із цим, є компетентності, формування яких здійснюється інтегровано, тобто в межах кількох тем на різних етапах навчання.
1. Критичне мислення належить до діяльності, яка забезпечує здатність учнів логічно і послідовно мислити, міркувати про свої вчинки. Критичне мислення передбачає такі ключові уміння, як-от:
− розуміння і аналіз зв’язків між ідеями та аргументами – здатність учня ідентифікувати та аналізувати інформацію задля розпізнання моделей, взаємовідношень та взаємозв’язків. Вона допомагає учням глибше розуміти ідеї та аргументи, а також інтерпретувати і робити висновки щодо наданої йому інформації;
− оцінка ідей, аргументів та варіантів – здатність учнів визначати надійність наданих йому ідей та аргументів, оцінювати логічність ідей аргументів і наведених у них доказів;
− вирішення проблем та прийняття рішень – навички визначати і аналізувати проблеми, добирати відповідну інформацію, оцінювати запропоновані варіанти, приймати рішення щодо вибору і запровадження серед них найбільш ефективного і доцільного, оцінювати прийняте рішення та видозмінювати в подальшому в разі потреби. Незалежно від віку учнів, в основі розвитку критичного мислення лежить їхня здатність ставити запитання. Тому досить важливим є постійне заохочення учнів перевіряти інформацію, яку вони отримують, і підсумки, які вони роблять (наприклад, ставленням під сумнів надану інформацію, поверненням через певний час до обговорюваної теми).
2. Креативність являє собою здатність швидко генерувати нові ідеї і можливості та відповідно їх опрацьовувати. Серед основних ключових умінь у межах компетентності «Креативність» постають такі, як:
− участь у креативній діяльності – здатність брати участь у різних видах діяльності, спрямованих на розвиток креативності, зокрема в ігровій діяльності, в обговоренні творів мистецтва, в гіпотетичних сценаріях, в мозковому штурмі тощо;
− створення нового контенту на основі власних ідей та інших джерел – здатність генерувати різноманітні ідеї, відчуваючи себе при цьому вільним і гнучким, розвивати і реалізовувати напрацьовані ідеї, бути оригінальним;
− використання новоствореного контенту для вирішення проблем і прийняття рішень– здатність перевіряти і уточнювати згенеровані ідеї, а також упевнено презентувати і пояснювати свою позицію іншим.
3. Уміння вчитися передбачає здатність учнів опановувати знаннями, уміннями і навичками, необхідними в їхній особистій та професійній життєдіяльності. Ключовими уміння для розвитку компетентності «Уміння вчитися» є такі:
− розвиток навчальних умінь і стратегій навчання – здатність конспектувати, запам’ятовувати, відновлювати й відтворювати з пам’яті інформацію;
− контроль свого навчання – стратегії саморегулювання, набуття автономності, збереження мотивації, розуміння своїх навчальних цілей, концентрації на завданні задля досягнення кращих результатів;
− саморефлексія та самооцінка навчальних успіхів – здатність учня рефлексувати над визначенням найкращої для нього індивідуальної освітньої траєкторії, найефективніших умінь і стратегій навчання, а також над подальшими діями в процесі навчання. Інструменти організації для розвитку означеної компетентності можуть бути реалізовані через мозкові штурми, занотовування під час прослуховування або читання певної інформації, обговорення проблем під час групової роботи.
4. Спілкування є життєвою компетентністю, що уможливлює обмін ідеями та інформацією, а також допомагає виражати почуття та емоції. Це – активний процес, на який впливає складність людської поведінки з її елементами невербальної комунікації, індивідуальними стилістичними особливостями інтерпретації та відносності значень певних понять та явищ. Комунікація передбачає використання мовного інвентаря з метою реалізації бажаного прагматичного ефекту – переконання, вибачення, запровадження дружніх стосунків тощо. Ключовими уміннями в межах компетентності «Спілкування» постають такі, як:
− використання відповідної мови та регістру для контексту – здатність учнів розуміти формальні та неформальні ситуації, уміння варіювати мову і засоби вираження відповідно до стилю комунікації, усвідомлення різниці між стилями міжкультурного спілкування. Доцільне використання мовних одиниць і структур дозволить їм досягнути бажаного ефекту: переконати співрозмовника, привернути й утримати його увагу, наголосити на важливій інформації; − ведення бесіди – вміння ефективно і продуктивно спілкуватися, ініціювати, підтримати і завершити бесіду, передати співрозмовнику потрібну інформацію, використовуючи відповідні ключові комунікативні стратегії;
− участь у розмові з доцільною впевненістю та ясністю – здатність дотримуватися відповідних і доцільних тактик і стратегій міжособистісного спілкування, ураховуючи важливість використання невербальних засобів спілкування (тональність, структура висловлення, вираз обличчя, зоровий контакт), здатність продукувати зв’язне й логічне мовлення, відчуваючи при цьому себе впевнено.
5. Співпраця, поряд з умінням вирішувати проблеми, є також однією з ключових компетентностей 21-го століття, оскільки передбачає ефективний розподіл праці, використання інформації з різних джерел, урахування здобутків і досвіду інших. Наявність такої компетентності в учнів дозволить їм досягти набагато більше, ніж вони могли б зробити самотужки. Ключовими уміннями компетентності «Співпраця» є такі: − уміння брати відповідальність за свій внесок у групову роботу – здатність брати активну участь у груповій діяльності, виконувати різні ролі, вільно обмінюватися ідеями з іншими, виявляти бажання обговорювати в групі свою діяльність; − уміння слухати з повагою і давати конструктивну відповідь на внесок інших у спільну роботу – здатність уважно слухати інших і враховувати їхню точку зору, навіть якщо вона не збігається з власною, здатність висловлюватися по черзі, давати конструктивний зворотній зв’язок, допомагати членам групи і підтримувати їх, відстоювати власні рішення та ідеї задля спільного розвитку групи; − уміння працювати на результат – здатність учнів забезпечувати умови для досягнення поставленою перед групою мети, що, в свою чергу, відображає уміння оцінювати всі можливості, варіанти і точки зору під час групової діяльності, визначати найоптимальніші рішення для розв’язання окреслених завдань, передбачати ризики, які можуть виникати на шляху до досягнення мети.
6. Соціальна відповідальність являє собою компетентність, яка розглядає шляхи розвитку уміння усвідомлювати свою належність до певної соціальної групи, свою роль у ній з глобальної точки зору, вносити позитивні зміни задля її розвитку та підтримувати її, а також уміння контактувати з представниками інших етнічних і культурних груп. У межах компетентності «Соціальна відповідальність» визначають такі ключові уміння, як-от: − розуміння своїх обов’язків у групі та суспільстві – вміння визначати і усвідомлювати особисту і соціальну відповідальності на різних рівнях – від конкретного до загального; − вияв міжкультурної обізнаності – здатність учня описувати і аналізувати особливості своєї та інших культур, позитивно й шанобливо порівнювати їх, співпрацювати з представниками інших етносів і культур; − розуміння загальнолюдських проблем – здатність учня визначати, обговорювати, розуміти низку загальнолюдських проблем щодо здоров’я, прав людини, навколишнього середовища, а також усвідомлювати той вплив, які мають його вчинки в контексті окреслених питань.
7. Розвиток емоційного інтелекту є запорукою успішності учня будьякого віку, а емоційні навички визначають як соціальну, так і когнітивну складову його розвитку. Емоційний інтелект впливає на навчання і здатність ефективно виконувати поставлені перед учнем завдання. Особливості його розвитку, оцінки і підтримки полягають у тому, що в цих процесах учитель не бере активної участі. Єдине, чим він може допомогти учневі, це – сформулювати завдання і підібрати такий навчальний матеріал, який би допоміг йому в розвитку цієї компетентності. Серед ключових умінь компетентності «Розвиток емоційного інтелекту» називають такі, як: − визначення і розуміння емоцій інших – здатність учня помічати, усвідомлювати і виражати почуття в різних ситуаціях і контекстах, а також розуміти причину цих емоцій та їхній вплив на поведінку. Досягнення таких умінь можливе через рефлексію і самооцінку своїх сильних і слабких сторін, шляхом осмислення і озвучення емоцій, а також визначення і опису вірувань, цінностей і дій; − керування власними емоціями – здатність відчувати емоції, момент їхнього виникнення, а також запускати механізм, який допоможе справитися з емоційною напругою задля мінімізації негативних емоцій та посилення позитивних; − емпатія та уміння будувати стосунки – здатність не лише розуміти точку зору інших, а й відчувати й виявляти почуття емпатії, підтримувати інших.
Формування ключових компетентностей засобами іноземної мови є тривалим процесом, який не закінчується вивченням певної теми спілкування або завершенням навчання у закладі загальної середньої освіти. Він зумовлений тематикою, яка визначається навчальною програмою для кожного класу окремо. Більшість ключових компетентностей формуються і надалі, в різних обсягах і напрямках, упродовж усього процесу вивчення іноземної мови. Водночас деякі з них мають вибірковий характер і формуються лише в межах окремих тем спілкування. Поряд із цим, є компетентності, формування яких здійснюється інтегровано, тобто в межах кількох тем на різних етапах навчання.
Результати I етапу Всеукраїнської олімпіади з німецької мови
9
клас
II
місце Продайвода Максим 9 – Б (Петрова А.Л.)
III
місце Черненко Вікторія 9 – Б (Петрова А.Л.)
Результати I етапу Всеукраїнської олімпіади з англійської мови
9
клас
I місце
Бандура Софія 9 – А (Варивода О.В.)
II
місце Іванченко Інна 9 – В (Волошин В.А.), Ювшин Максим 9-Б
(Галата Л.В.), Новоселецький Іван 9 – А (Варивода О.В.)
III
місце Кивгила Костянтин, Матірна Поліна 9 – А
(Варивода О.В.)
10
клас
I місце
Ліпченко Дмитро 10-Б, Семирог Анна 10 - В (Варивода О.В.)
II
місце Заболотня Софія 10-Б, Бардіж Яна 10 – В
(Варивода О.В.)
III
місце Прудкий Богдан 10-Б, Пограничний
Димитрій 10 – В (Варивода О.В.), Кулинченко Діана 10 – А (Петрова А.Л.)
11
клас
I місце
Гудзенко Катерина 11 – Б (Волошин В.А.)
II
місце Доненко Юля 11 – А ( Галата Л.В.),
Билина Іванна 11 – Б (Волошин В.А.)
III
місце Онищенко Анна 11 – А ( Галата Л.В.), Сліпченко Михайло 11 – Б
(Волошин В.А.)
Формування інноваційного освітнього середовища на основі педагогіки партнерства в умовах реалізації компетентнісного підходу та принципу дитиноцентризму
Новітнє суспільство висуває до освіти нові вимоги, однією з яких є формування особистостей, що спроможні ухвалювати неординарні рішення й ефективно народжувати взаємини у швидкоплинній реальності. Активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін - ці риси особистості дуже важливі на сучасному етапі історичного розвитку, а їх формування потребує реалізації нових підходів до процесу навчання.
Наразі докорінні зміни в освіті орієнтують учителів на відмову від авторитарного стилю на користь гуманістичного підходу й застосування методів, що сприяють розвитку творчих засад особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей.
Пріорітетними напрямком розвитку сучасної вітчизняної та світової освіти є перенесення акцентів зі знань та вмінь ) як основних результатів навчання) на формування в учнів системи компетентностей. Необхідно виробити в школярів уміння здійснювати вибір, ефективно використовувати обмежені ресурси, вести перемовини, ухвалювати виважені рішення. Майбутній спеціаліст має вміти навчатися, вільно застосовувати новітні технології, працювати в команді, оперативно знаходити необхідну інформацію й використовувати її для розв'язання нагальних проблем.
Надтак, за умов модернізації української школи актуальним стає компетентнісний підхід в освіті, який пов'язаний передусім з особистісно орієнтованим та діяльнісним підходами до навчання, оскільки грунтується на особистості учня й може бути реалізованим і перевіреним тільки під час виконання конкретним учнем певного комплексу дій.
Завдання сучасної української освіти, яка все більше набуває інноваційного та компетентнісно характеру, – формувати готовність учнівської молоді до успішної життєдіяльності в умовах висококонкурентного інформаційно насиченого середовища.
Серед дев’яти ключових компонентів«Формули нової школи» на першому місці – новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві, а на шостому– орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.
Дитиноцентризм і принцип індивідуалізації прослідковуються уже в самому визначенні поняття компетентності: «Компетентність– динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та подальшу навчальну діяльність» . І далі: «Кожна дитина– неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія нової української школи– допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками».
Учні залучатимуться до спільної діяльності, що сприятиме їхній соціалізації та успішному перейманню суспільного досвіду. Буде змінено підходи до оцінювання результатів навчання. Оцінки слугуватимуть для аналізу індивідуального прогресу і плануванню індивідуального темпу навчання, а не ранжуванню учнів. Оцінки розглядатимуться як рекомендація до дії, а не присуд.
В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними і зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Школа має ініціювати нове, глибше залучення родини до побудови освітньо-професійної траєкторії дитини. Нова школа допомагатиме батькам здобувати спеціальні знання про стадії розвитку дитини, ефективні способи виховання в дитині сильних сторін характеру і чеснот залежно від її індивідуальних особливостей. Діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками змінить односторонню авторитарну комунікацію«вчитель» – «учень».
Актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є інтегрованою характеристикою особистості.
Навчання іноземної мови у 5 – 6 класах НУШ ґрунтується на принципах:
- комунікативної спрямованості освітнього процесу для реалізації цілей і завдань навчального предмету «Іноземна мова»;
- особистісної орієнтації на учня/ученицю;
- підтримки автономії учня/учениці;
- взаємопов’язаності (інтеграції) видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма) в освітньому процесі.
Навчання спрямовано на реалізацію мети базової середньої освіти, яка передбачає розвиток природних здібностей, інтересів, обдарувань учнів, формування компетентностей, необхідних для їхньої соціалізації та громадянської активності, свідомого вибору подальшого життєвого шляху та самореалізації, продовження навчання на рівні профільної освіти або здобуття професії, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства, навколишнього природного середовища, національних та культурних цінностей українського народу.
Метою навчання іноземної мови у 5 – 6 класах НУШ є розвиток компетентних мовців, здатних спілкуватися іноземними мовами, творча самореалізація, формування ціннісних орієнтацій і ставлень. Оновлення змісту навчання іноземних мов спрямовує навчальну діяльность на вироблення в учнів життєвих компетентностей, які в майбутньому допомогли б їм адаптуватися до сучасного світового мультилінгвального і полікультурного простору. . Це об’єктивно зумовлено низкою чинників, пріоритетним серед яких є тенденція до постійної глобалізації та інтенсифікації розвитку міжнародних контактів у різноманітних сферах життя, що стимулює переорієнтацію шкільної іншомовної освіти на компетентнісне спрямування навчального процесу, здатного забезпечити учнів правилами і законами життєдіяльності в змінному світовому середовищі.
Мета компетентнісно орієнтованого навчання іншомовного спілкування учнів 5–6 класів полягає у спрямуванні навчального процесу на формування в учнів здатності цілісно поєднувати здобуті знання, сформовані уміння і навички, набутий навчальний досвід, світоглядні цінності, ставлення та переконання з активною творчою самостійною науково-дослідницькою діяльністю в межах окреслених навчальною програмою орієнтирів у процесі добору та використання мовного та інформаційного контенту для продукування усних і письмових текстів та для ідентифікації чужомовних висловлень у процесі їх сприймання (читання і слухання). Компетентна особистість учня повинна продемонструвати уміння ефективно користуватися іншомовною інформацією, окресленою комунікативними потребами та презентованою соціальним оточенням, оцінювати подану інформацію і добирати потрібну для власної життєвої діяльності, впливати на неї, адаптуючи її кількісні та якісні характеристики до своїх іншомовних комунікативних намірів. У межах змісту навчальної програми учень повинен уміти засобами іноземної мови аргументовано висловлювати власні думки, ідентифікувати зміст прочитаних і почутих текстів, дотримуватися в різних соціальних середовищах адекватної комунікативної поведінки, прийнятої у країнах, мова яких вивчається, демонструвати своє ставлення до отриманої інформації з усних і письмових джерел.
Методологічними засадами організації компетентнісно орієнтованого навчання іноземних мов у 5–6 класах слугують Рекомендації Європейського Парламенту та Європейської Ради Європейської довідкової рамки ключових компетентностей для навчання упродовж життя, а також «Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання». Навчальний процес побудовано на підґрунті комунікативного, діяльнісного, особистісно орієнтованого та культурологічного підходів, які своєю сутністю зумовлюють дидактично і методично доцільне визначення цілей та змісту навчання іноземної мови як важливого засобу міжкультурного спілкування та порозуміння в сучасному глобалізованому, мультилінгвальному та полікультурному світовому соціумі.
Пропонуються три модельні навчальні програми:
Модельна навчальна програма «Іноземна мова. 5-9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори Зимомря І. М., Мойсюк В. А., Тріфан М. С., Унгурян І. К., Яковчук М. В. )
Модельна навчальна програма «Іноземна мова 5-9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори: Редько В. Г., Шаленко О. П., Сотникова С. І., Коваленко О. Я., Коропецька І. Б., Якоб О. М., Самойлюкевич І. В., Добра О. М., Кіор Т. М.)
Модельна навчальна програма «Друга іноземна мова. 5-9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори Редько В. Г., Шаленко О. П., Сотникова С. І., Коваленко О. Я., Коропецька І. Б., Якоб О. М., Самойлюкевич І. В., Добра О. М., Кіор Т. М., Мацькович М. Р., Глинюк Л. М., Браун Є. Л.)
Перевагу надаємо модельній навчальній програмі «Іноземна мова. 5-9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори Зимомря І. М., Мойсюк В. А., Тріфан М. С., Унгурян І. К., Яковчук М. В. )
Пропоновану авторами Програму спрямовано на реалізацію визначених у Державному стандарті вимог до обов’язкових результатів навчання учнів з мовнолітературної освітньої галузі (іншомовна освіта). Обов’язкові результати навчання та орієнтири для оцінювання іншомовної освіти (мовнолітературна галузь) Державного стандарту базової загальної середньої освіти зорієнтовано на Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти. Відповідно, встановлено рівень володіння іноземною мовою учнями : на кінець 6-го класу – рівень А2; на кінець 9-го класу – рівень В1. Зміст Програми спрямовано на формування таких мовленнєвих функцій:
описувати, розповідати, характеризувати;
− порівнювати;
− аргументувати свій вибір, власну точку зору;
− запитувати і надавати інформацію;
− розпитувати з метою роз’яснення та уточнення інформації;
− просити про допомогу;
− пропонувати, приймати, відхиляти пропозицію;
− висловлювати свої враження, почуття та емоції;
− давати оцінку подіям, ситуаціям, вчинкам, діям, фактам;
− обмінюватися думками.
Програма «Іноземна мова. 5-9 класи» логічно продовжує реалізацію завдань мовно-літературної освітньої галузі (частина «Іншомовна освіта»), зазначених у Державному стандарті початкової освіти, та враховує послідовність очікуваних результатів навчання за видами мовленнєвої діяльності, зазначених у Типовій освітній програмі для 1-2 класів НУШ (Наказ Міністерства освіти і науки України від 08.10.2019 року № 1272) та Типової освітньої програми, розробленої під керівництвом Шияна Р. Б. 3- 4 клас (Наказ Міністерства освіти і науки України від 08.10.2019 року № 1273).
Перевага пропонованої Програми полягає в тому, що для досягнення очікуваних результатів навчання її розробниками визначено низку видів навчальної діяльності учнів, зорієнтованих на формування власне життєвих компетентностей, які є найважливішими при викладанні предмету «Іноземна мова». Для їх уточнення та конкретизації авторами визначено маркери для оцінювання та дескриптори, які є зовнішніми показниками навчального поступу учнів.
Наразі докорінні зміни в освіті орієнтують учителів на відмову від авторитарного стилю на користь гуманістичного підходу й застосування методів, що сприяють розвитку творчих засад особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей.
Пріорітетними напрямком розвитку сучасної вітчизняної та світової освіти є перенесення акцентів зі знань та вмінь ) як основних результатів навчання) на формування в учнів системи компетентностей. Необхідно виробити в школярів уміння здійснювати вибір, ефективно використовувати обмежені ресурси, вести перемовини, ухвалювати виважені рішення. Майбутній спеціаліст має вміти навчатися, вільно застосовувати новітні технології, працювати в команді, оперативно знаходити необхідну інформацію й використовувати її для розв'язання нагальних проблем.
Надтак, за умов модернізації української школи актуальним стає компетентнісний підхід в освіті, який пов'язаний передусім з особистісно орієнтованим та діяльнісним підходами до навчання, оскільки грунтується на особистості учня й може бути реалізованим і перевіреним тільки під час виконання конкретним учнем певного комплексу дій.
Завдання сучасної української освіти, яка все більше набуває інноваційного та компетентнісно характеру, – формувати готовність учнівської молоді до успішної життєдіяльності в умовах висококонкурентного інформаційно насиченого середовища.
Серед дев’яти ключових компонентів«Формули нової школи» на першому місці – новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, потрібних для успішної самореалізації в суспільстві, а на шостому– орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.
Дитиноцентризм і принцип індивідуалізації прослідковуються уже в самому визначенні поняття компетентності: «Компетентність– динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та подальшу навчальну діяльність» . І далі: «Кожна дитина– неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія нової української школи– допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками».
Учні залучатимуться до спільної діяльності, що сприятиме їхній соціалізації та успішному перейманню суспільного досвіду. Буде змінено підходи до оцінювання результатів навчання. Оцінки слугуватимуть для аналізу індивідуального прогресу і плануванню індивідуального темпу навчання, а не ранжуванню учнів. Оцінки розглядатимуться як рекомендація до дії, а не присуд.
В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними і зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Школа має ініціювати нове, глибше залучення родини до побудови освітньо-професійної траєкторії дитини. Нова школа допомагатиме батькам здобувати спеціальні знання про стадії розвитку дитини, ефективні способи виховання в дитині сильних сторін характеру і чеснот залежно від її індивідуальних особливостей. Діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками змінить односторонню авторитарну комунікацію«вчитель» – «учень».
Актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є інтегрованою характеристикою особистості.
Навчання іноземної мови у 5 – 6 класах НУШ ґрунтується на принципах:
- комунікативної спрямованості освітнього процесу для реалізації цілей і завдань навчального предмету «Іноземна мова»;
- особистісної орієнтації на учня/ученицю;
- підтримки автономії учня/учениці;
- взаємопов’язаності (інтеграції) видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма) в освітньому процесі.
Навчання спрямовано на реалізацію мети базової середньої освіти, яка передбачає розвиток природних здібностей, інтересів, обдарувань учнів, формування компетентностей, необхідних для їхньої соціалізації та громадянської активності, свідомого вибору подальшого життєвого шляху та самореалізації, продовження навчання на рівні профільної освіти або здобуття професії, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства, навколишнього природного середовища, національних та культурних цінностей українського народу.
Метою навчання іноземної мови у 5 – 6 класах НУШ є розвиток компетентних мовців, здатних спілкуватися іноземними мовами, творча самореалізація, формування ціннісних орієнтацій і ставлень. Оновлення змісту навчання іноземних мов спрямовує навчальну діяльность на вироблення в учнів життєвих компетентностей, які в майбутньому допомогли б їм адаптуватися до сучасного світового мультилінгвального і полікультурного простору. . Це об’єктивно зумовлено низкою чинників, пріоритетним серед яких є тенденція до постійної глобалізації та інтенсифікації розвитку міжнародних контактів у різноманітних сферах життя, що стимулює переорієнтацію шкільної іншомовної освіти на компетентнісне спрямування навчального процесу, здатного забезпечити учнів правилами і законами життєдіяльності в змінному світовому середовищі.
Мета компетентнісно орієнтованого навчання іншомовного спілкування учнів 5–6 класів полягає у спрямуванні навчального процесу на формування в учнів здатності цілісно поєднувати здобуті знання, сформовані уміння і навички, набутий навчальний досвід, світоглядні цінності, ставлення та переконання з активною творчою самостійною науково-дослідницькою діяльністю в межах окреслених навчальною програмою орієнтирів у процесі добору та використання мовного та інформаційного контенту для продукування усних і письмових текстів та для ідентифікації чужомовних висловлень у процесі їх сприймання (читання і слухання). Компетентна особистість учня повинна продемонструвати уміння ефективно користуватися іншомовною інформацією, окресленою комунікативними потребами та презентованою соціальним оточенням, оцінювати подану інформацію і добирати потрібну для власної життєвої діяльності, впливати на неї, адаптуючи її кількісні та якісні характеристики до своїх іншомовних комунікативних намірів. У межах змісту навчальної програми учень повинен уміти засобами іноземної мови аргументовано висловлювати власні думки, ідентифікувати зміст прочитаних і почутих текстів, дотримуватися в різних соціальних середовищах адекватної комунікативної поведінки, прийнятої у країнах, мова яких вивчається, демонструвати своє ставлення до отриманої інформації з усних і письмових джерел.
Методологічними засадами організації компетентнісно орієнтованого навчання іноземних мов у 5–6 класах слугують Рекомендації Європейського Парламенту та Європейської Ради Європейської довідкової рамки ключових компетентностей для навчання упродовж життя, а також «Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання». Навчальний процес побудовано на підґрунті комунікативного, діяльнісного, особистісно орієнтованого та культурологічного підходів, які своєю сутністю зумовлюють дидактично і методично доцільне визначення цілей та змісту навчання іноземної мови як важливого засобу міжкультурного спілкування та порозуміння в сучасному глобалізованому, мультилінгвальному та полікультурному світовому соціумі.
Пропонуються три модельні навчальні програми:
Модельна навчальна програма «Іноземна мова. 5-9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори Зимомря І. М., Мойсюк В. А., Тріфан М. С., Унгурян І. К., Яковчук М. В. )
Модельна навчальна програма «Іноземна мова 5-9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори: Редько В. Г., Шаленко О. П., Сотникова С. І., Коваленко О. Я., Коропецька І. Б., Якоб О. М., Самойлюкевич І. В., Добра О. М., Кіор Т. М.)
Модельна навчальна програма «Друга іноземна мова. 5-9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори Редько В. Г., Шаленко О. П., Сотникова С. І., Коваленко О. Я., Коропецька І. Б., Якоб О. М., Самойлюкевич І. В., Добра О. М., Кіор Т. М., Мацькович М. Р., Глинюк Л. М., Браун Є. Л.)
Перевагу надаємо модельній навчальній програмі «Іноземна мова. 5-9 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори Зимомря І. М., Мойсюк В. А., Тріфан М. С., Унгурян І. К., Яковчук М. В. )
Пропоновану авторами Програму спрямовано на реалізацію визначених у Державному стандарті вимог до обов’язкових результатів навчання учнів з мовнолітературної освітньої галузі (іншомовна освіта). Обов’язкові результати навчання та орієнтири для оцінювання іншомовної освіти (мовнолітературна галузь) Державного стандарту базової загальної середньої освіти зорієнтовано на Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти. Відповідно, встановлено рівень володіння іноземною мовою учнями : на кінець 6-го класу – рівень А2; на кінець 9-го класу – рівень В1. Зміст Програми спрямовано на формування таких мовленнєвих функцій:
описувати, розповідати, характеризувати;
− порівнювати;
− аргументувати свій вибір, власну точку зору;
− запитувати і надавати інформацію;
− розпитувати з метою роз’яснення та уточнення інформації;
− просити про допомогу;
− пропонувати, приймати, відхиляти пропозицію;
− висловлювати свої враження, почуття та емоції;
− давати оцінку подіям, ситуаціям, вчинкам, діям, фактам;
− обмінюватися думками.
Програма «Іноземна мова. 5-9 класи» логічно продовжує реалізацію завдань мовно-літературної освітньої галузі (частина «Іншомовна освіта»), зазначених у Державному стандарті початкової освіти, та враховує послідовність очікуваних результатів навчання за видами мовленнєвої діяльності, зазначених у Типовій освітній програмі для 1-2 класів НУШ (Наказ Міністерства освіти і науки України від 08.10.2019 року № 1272) та Типової освітньої програми, розробленої під керівництвом Шияна Р. Б. 3- 4 клас (Наказ Міністерства освіти і науки України від 08.10.2019 року № 1273).
Перевага пропонованої Програми полягає в тому, що для досягнення очікуваних результатів навчання її розробниками визначено низку видів навчальної діяльності учнів, зорієнтованих на формування власне життєвих компетентностей, які є найважливішими при викладанні предмету «Іноземна мова». Для їх уточнення та конкретизації авторами визначено маркери для оцінювання та дескриптори, які є зовнішніми показниками навчального поступу учнів.
ІНСТРУКТИВНО-МЕТОДИЧНІ
РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо викладання навчальних предметів у закладах загальної
середньої освіти у 2021/2022 навчальному році
Іноземні мови
Вивчення іноземних мов у
2020/2021 навчальному році здійснюватиметься за декількома Державними
стандартами та типовими освітніми програмами: для учнів 1 – 4 класів за новим
Державним стандартом початкової освіти, затвердженим Постановою КМУ від
21 лютого 2018 року №87, та Типовою освітньою програмою, розробленою під
керівництвом О. Я. Савченко, і Типовою освітньою програмою, розробленою
під керівництвом Р. Б. Шияна; для учнів 5
– 9 класів за Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти, затвердженим Постановою КМУ від 23
листопада 2011 року № 1392, та
Типовою освітньою програмою закладів загальної середньої освіти ІІ ступеня (базова середня освіта), розробленою на
виконання Закону України «Про
освіту» і затвердженою наказом МОН від 20.04.2018 № 408;
ляд учнів 10 – 11 класів за Державним стандартом
базової та повної загальної середньої освіти,
затвердженим Постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1392, та Типовою освітньою програмою
закладів загальної середньої освіти
ІІІ ступеня (профільна середня освіта), розробленою на виконання Закону України «Про освіту» і затвердженою
наказом МОН від 20.04.2018 № 407 (у
редакції наказу МОН від 28.11.2019 № 1493).
Інваріантна складова
навчального плану для 5 – 11 класів забезпечує реалізацію змісту
іншомовної освіти на рівні Державного стандарту. Предмети та курси за
вибором визначаються закладами освіти у межах гранично допустимого
навчального навантаження з урахуванням інтересів та потреб учнів, а також
рівня навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу.
Звертаємо увагу, як і в попередні роки заклад освіти має право вибору
щодо вивчення другої іноземної мови. Рішення про запровадження
вивчення другої іноземної мови приймається, залежно від наявності умов
для такого вивчення, закладом освіти самостійно.
Залишається чинним наказ Міністерства від 07.08.2015 №
855 «Про внесення змін до навчальних планів
загальноосвітніх навчальних закладів», згідно
з яким збільшено години на вивчення іноземної мови за рахунок варіативної складової. Рішення про збільшення
годин на вивчення іноземної
мови за рахунок
варіативної складової на всіх ступенях освіти приймається залежно від
наявності умов для такого вивчення закладом освіти самостійно. Навчальні
програми з іноземних мов містять низку тем і питань, що безпосередньо
пов’язані з проблематикою інтегрованих змістових ліній. Програми не
обмежують смислове та лінгвістичне наповнення інтегрованих змістових
ліній, а лише пропонують орієнтовні шляхи їх реалізації. Вчителі можуть
наповнити новим міжпредметним змістом й інші теми, створювати
альтернативні можливості для поєднання різних знань та умінь, а також
навчальних методів з метою формування ключових життєвих компетентностей
та досягнення цілісності навчальної програми й освітнього процесу
відповідно до потреб певного класу.
Дозволяється використовувати підручники, що видані у поточному році
та в попередні роки, враховуючи при цьому зміни в програмах. Щодо
додаткової навчально-методичної літератури, то вчителі вільні в її виборі
й можуть застосовувати таку, що найкраще реалізує їхню методику навчання
та компетентнісний потенціал предмета «Іноземні мови». Програма не
обмежує самостійність та творчу ініціативу вчителів, передбачаючи
гнучкість у виборі та розподілі навчального матеріалу відповідно до
потреб учнів та обраних засобів навчання.
Із переліком рекомендованої літератури можна ознайомитися на сайті
Міністерства освіти і науки України (www.mon.gov.ua) та на сайті
Інституту модернізації змісту освіти (www.imzo.gov.ua).
Система формувального оцінювання навчальних досягнень учнів 1 – 4
класів Нової української школи має на меті допомогти вчителю
62
конкретизувати та надати необхідні інструменти для впровадження
об’єктивного і справедливого формувального оцінювання результатів
навчання учнів 1 – 4 класів.
Система формувального оцінювання враховує уміння (рецептивні та
продуктивні), навички (граматика та лексика) та ключові компетенції,
визначені чинними програмами та стандартом Нової української школи
(інноваційність, інформаційно-комунікаційна та культурна
компетентності).
Рівень, на який
спрямоване оцінювання згідно чинних програм та міжнародних стандартів,
А1.
Функціональна складова. Формувальне оцінювання
відбувається впродовж навчального періоду та завершується наприкінці
семестру або року. Ключові уміння та фокус оцінювання:
сприймання на слух –
основна ідея, детальне сприйняття;
читання – про себе,
основна ідея, детальне сприйняття;
говоріння – усна взаємодія (діалог з однокласниками, відповіді на
питання вчителя), монологічне мовлення (декілька речень про себе, короткі
фрази на повсякденні теми);
письмо – письмова
взаємодія (короткі повідомлення, речення). Види діяльності, які
пропонуються до формувального оцінювання, враховують функціональну
складову навчання англійської мови у реалізації мети початкової загальної
середньої освіти та супроводжуються детальним описом та типами завдань,
які допоможуть вчителеві побудувати поступову, чітку та ґрунтовну систему
формувального навчання в молодшій школі. Система також враховує та сприяє
розвитку життєвих умінь XXI століття таких як креативне та критичне мислення,
навчання впродовж життя, уміння співпрацювати, соціальна
відповідальність.
Орієнтовні параметри оцінювання навчально-пізнавальних досягнень учнів Сприймання на слух (хв):
обсяг прослуханого
запису – до 2;
орієнтовна кількість
завдань – 3 – 4;
оптимальна кількість
запитань в завданні – 5 – 6;
темп мовлення –
повільний, чіткий;
формат – діалог,
монолог;
лексичне/граматичне
наповнення – у межах тем, визначених чинними навчальними
програмами.
Читання (слова):
обсяг тексту – 100 –
150;
орієнтовна кількість
завдань – 3 – 4;
оптимальна кількість
запитань у завданні – 5 – 6;
формат – короткі
повідомлення, описи;
лексичне/граматичне
наповнення – у межах тем, визначених чинними навчальними
програмами.
Говоріння (фрази):
обсяг висловлювання – 5
– 6;
орієнтовна кількість
завдань – 2 – 3;
формат – діалогічне
мовлення (запитання – відповідь), монологічне мовлення (опис);
використання
лексики/граматики – у межах тем, визначених чинними навчальними
програмами.
Письмо (слова):
обсяг висловлювання – 40
– 50;
орієнтовна кількість
завдань – 1 – 2;
формат – короткі
письмові повідомлення, заповнення пропусків у тексті, комбіновані
завдання на читання та письмо.
Рекомендації щодо форм роботи на уроці з використанням формувального
оцінювання
Формувальне оцінювання здійснюється протягом усього навчального процесу
за допомогою спостереження, поурочного, тематичного вербального
оцінювання досягнень учнів, учнівських робіт та ін.
Пропонована система спрямована на конкретизацію результатів
навчальних досягнень учнів, отже, може бути використана як семестрове
оцінювання. Ключові уміння оцінюються за допомогою критеріїв, які
відповідають вимогам типових навчальних програм. Кожен критерій
оцінюється за рівнем навчального досягнення.
Рівні навчальних досягнень учнів визначаються дескрипторами, які
надають якісні та кількісні параметри для оцінювання кожного уміння
відповідно до критеріїв навчальних досягнень учнів.
Наприкінці семестру вчитель оцінює роботи учнів протягом семестру та
в результаті виконання вправ відповідно до критеріїв і орієнтовних типів
завдань. Вчителі матимуть можливість підібрати власні вправи або
використати приклади завдань (Додаток 1). Орієнтовні типи завдань є
виключно рекомендованими, тобто не є обов’язковими, наведені для прикладу
та більш
конкретного опису
формату оцінювання результатів навчання
Технологія учнівського мовного
портфоліо заохочує учнів добирати свої найкращі роботи і презентувати власні успіхи іншим.
Поступово заповнюючи його
сторінки, учень/учениця вчиться осягати багатокультурність і багатомовність оточуючого світу, розмаїття іноземних
мов, відчувати себе громадянином
власної країни, а також роздумувати над важливістю вивчення іноземних мов для задоволення особистих інтересів і
потреб, зокрема, для здійснення
комунікації з ровесниками з інших країн. За допомогою мовного портфоліо відбувається первинне усвідомлення процесу
навчання іноземної мови та
самоусвідомлення у ньому. З допомогою вчителя учні вчаться проєктувати власні цілі, спостерігати за власними
діями та успіхами, презентувати
власні роботи та формувати первинні демонстраційні уміння. Так відбувається становлення метакогнітивної діяльності,
від подальшого розвитку якої
залежить формування умінь самостійної роботи в іншомовному навчанні, впевненість у власних діях, уміння ставити і досягати
власні цілі на наступних етапах.
Самоусвідомлення і самоспостереження є першим кроком до формування первинних умінь самооцінювання в подальших
класах, відправним пунктом
траєкторії, націленої на розвиток учнівської автономії, що є необхідним умінням та умовою для успішного навчання її
випускників у майбутньому.
Оцінювання навчальних
досягнень учнів
Здійснення контролю забезпечує своєчасне корегування навчального процесу з метою
приведення його до рівня, заданого програмою й стандартом, що окреслюють
очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Зміст навчання іноземної мови охоплює такі види мовленнєвої діяльності:
рецептивні, продуктивні та інтеракційні. Для участі в них необхідні такі
уміння: сприймання на слух; зорове сприймання; усне та писемне
продукування; усна, писемна та онлайн взаємодія. Для виявлення рівня
володіння кожним умінням розроблено відповідні критерії.
Мовленнєві уміння є
основою для реалізації системи контролю над ходом і якістю засвоєння
учнями змісту навчання іноземної мови.
Учні з самого початку навчання повинні знати, яких результатів їм
потрібно досягти, що від них очікують. У цьому полягає й певний стимул до
підвищення якості власних знань і умінь.
Основними видами оцінювання з
іноземної мови є поточне (не поурочне), тематичне, семестрове, річне
оцінювання та підсумкова державна атестація. Основною ланкою в системі контролю у
закладах загальної середньої освіти є поточний контроль, що проводиться
систематично з метою встановлення правильності розуміння навчального матеріалу
й рівнів його опанування та здійснення корегування щодо застосовуваних
технологій навчання.
Основна функція поточного контролю – навчальна. Запитання, завдання,
тести спрямовані на закріплення вивченого матеріалу й повторення
пройденого, тому індивідуальні форми доцільно поєднувати із фронтальною
роботою групи.
Тематичне оцінювання проводиться на основі поточного оцінювання.
Окремого оцінювання для виставлення тематичних оцінок не передбачено. Під
час виставлення тематичного бала результати перевірки робочих зошитів не
враховуються.
Важливою ланкою в системі контролю є семестровий контроль, що
проводиться періодично з метою перевірки рівня засвоєння навчального
матеріалу в обсязі навчальних тем, розділів семестру й підтвердження
результатів поточних балів, отриманих учнями раніше. Семестровий контроль
проводиться двічі на рік.
Завдання для проведення семестрового контролю складаються на основі
програми, охоплюють найбільш актуальні розділи й теми вивченого
матеріалу, розробляються вчителем з урахуванням рівня навченості, що дає
змогу реалізувати диференційований підхід до навчання.
Семестровий контроль проводиться за
всіма мовленнєвими уміннями. У журналі робиться, наприклад, такий
запис:
|
5.12. Контроль аудіювання |
18.12. Контроль говоріння |
22.12. Контроль читання |
25.12. Контроль письма |
Звертаємо увагу, що «Контроль» не
є контрольною роботою і може бути комплексним та проводитись у формі
тестування.
Оцінка за семестр
ставиться на основі поточного оцінювання (тематичного) та оцінок контролю
з мовленнєвих умінь.
Особливості дистанційного оцінювання навчальної діяльності учнів: використання
опитувальників та їх адаптація;
підготовка розгорнутих
запитань на перевірку засвоєння матеріалу; забезпечення послідовності у
чергуванні викладання матеріалу та інтерактивного опитування;
додаткова увага до
аспекту самооцінювання учнями власної навчальної діяльності;
достатній час на
відповіді учнів;
анонімне опитування
учнів (за потреби);
використання оцінювання
як інструменту кращого розуміння процесу учіння;
заохочення
конструктивної критики (що працює, що не працює) з боку учнів.
Організація дистанційного навчання іноземних мов у закладах загальної
середньої освіти
За останні роки онлайн уроки стають дедалі популярнішими у царині
вивчення іноземних мов. Із закриттям шкіл, пов’язаним з пандемією коронавірусу,
вчителі були вимушені стрімко перейти на онлайн навчання, що спричинило певні
складнощі у процесі навчання. Щоправда позитив у тому, що методика
викладання предмета не змінилася, і питання полягає лише в адаптації
методики з урахуванням сучасних онлайн інструментів.
Для вчителів іноземних мов (англійської, зокрема) відповідно до
стратегії розвитку та реформи національної освіти, впровадження нової
програми навчання англійської у середній школі (5 – 9 класи) Міністерство
освіти та науки України, Британська Рада в Україні, Cambridge Assessment
English та Cambridge University Press створили наступну частину онлайн
курсу на платформі nus-english.com.ua для дистанційного навчання вчителів
англійської мови.
Платформа nus-english.com.ua створена з урахуванням усіх чинних вимог та критеріїв навчальних
програм і стандарту базової середньої освіти, враховує специфіку
контексту викладання у сучасній українській школі, поєднує в собі
міжнародні практики та підходи до викладання іноземної мови.
Платформа містить розділ
Secondary Teachers, який складається з онлайн курсу, документів,
банку додаткових матеріалів та тестування. Онлайн курс для
вчителів середньої школи надає необхідну основу для системного та
структурованого засвоєння теоретичного матеріалу, практичні поради,
приклади та кейси, а також численні вправи і готові частини уроків на
відпрацювання певних рецептивних і продуктивних умінь та навичок. Курс
побудований за принципами наступності, диференціації, циклічності та
системності. Матеріал викладений у доступній формі з використанням
матеріалів, які нададуть змогу вчителям не тільки підвищити кваліфікацію
з методики викладання англійської мови, а й отримати необхідний набір
онлайн інструментів для навчання дітей дистанційно.
Тематика курсу охоплює методи та техніки комунікативного підходу до
викладання англійської, психолого-педагогічні особливості навчання
підлітків, основи формального та формувального оцінювання в середній
школі й викладання англійської дистанційно.
Навчальні матеріали на платформі у відкритому доступі, без прив’язки
до певних дат або часових рамок. Учителі мають можливість проходити курс
у власному темпі та порядку.
Крім цього, особливо цінним є ресурс ‘Mapping Online Resources to
the Curriculum’, який складається з п’яти інтерактивних розробок
відповідно до класу навчання та тематики програм на кожному етапі
навчання. Матеріали надають чітку та зрозумілу систему додаткових
активностей, планів уроків, вправ і завдань, які спрямовані на збалансоване
відпрацювання граматики та лексики в контексті говоріння, аудіювання,
письма і читання.
Вчителям також стануть у
пригоді додаткові ресурси для батьків – підбірка порад та завдань з
вивчення англійської, які можна виконувати вдома. Resource Bank містить
матеріали для завантаження, додаткові завдання для уроків англійської
мови, додатки та інтерактивні ігри з найбільш поширених тем від провідних
фахівців міжнародних організацій, які допоможуть вчителям та батькам
більш ефективно організувати дистанційне навчання або урізноманітнити
навчальний процес у класі та вдома. Розділ також містить додаткові
можливості для професійного розвитку вчителя (статті, вебінари,
обговорення та поради).
Вчителі німецької та
французької мов зможуть отримати аналогічну інформацію та пройти курси на
платформах Гете-Інститу та PRO-FLE. Ведення шкільної документації
У початковій школі (1
– 4 класи) зошити перевіряються після кожного уроку у всіх учнів.
У 5 – 9 класах зошити
перевіряються один раз на тиждень.
У 10 – 11 класах у
зошитах перевіряються найбільш значимі роботи, але з таким розрахунком,
щоб один раз на місяць перевірялися роботи всіх учнів. До виправлення помилок у
письмових роботах учителі можуть підходити диференційовано, враховуючи
вікові особливості учнів та рівень сформованості відповідного уміння у
конкретного учня/учениці: виправляти помилки власноруч; підкреслювати
слово/вираз тощо з помилкою; підкреслювати саму помилку з метою
самостійного виправлення її учнем/ученицею; позначати рядок, в якому є
помилка, на полях з метою самостійного пошуку та виправлення помилки
учнями.
Відповідно до загальних вимог до
ведення класного журналу «Записи в журналі ведуться державною мовою. З
іноземних мов частково допускається запис змісту уроку та завдання додому
мовою вивчення предмета». Зошити підписуються виучуваною мовою.
Поділ класів на групи здійснюється
відповідно до нормативів, затверджених наказом Міносвіти і науки України
від 20.02.2002 № 128. При поглибленому вивченні іноземної мови клас ділиться
на групи з 8 – 10 учнів у кожній (не більше ніж 3 групи); при вивченні
іноземної, що не є мовою
навчання, а вивчається
як предмет – клас чисельністю понад 27 учнів ділиться на 2 групи.
З огляду на те, що майже всі стратегічні документи щодо вивчення іноземних мов
зорієнтовані на Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти,
детально ознайомитися з основними положеннями цього документа можна за
посиланням: http://www.coe.int/ .
Підписатися на:
Дописи (Atom)